Цікаві дослідження
Смартфони і планшети викликають у дітей затримку мовного розвитку
Деякі діти знайомляться з електронними пристроями ще до того, як починають говорити. Співробітники Університету Торонто не рекомендують батькам давати дітям ґаджети до 18 місяців. Фахівці попереджають: електронні пристрої гальмують розвиток мови дітей.
У дослідженні взяли участь 894 дитини у віці від 6 місяців до 2 років. За словами батьків, 20% дітей у віці 18 місяців користувалися електронними пристроями близько 28 хвилин в день. Вчені оцінили мовний розвиток дітей. Дослідження показало: чим більше часу дитина проводила з ґаджетами, тим вище була ймовірність затримки розвитку експресивного мовлення.
Кожні 30 хвилин з електронними пристроями збільшували ризик затримки мовного розвитку на 49%. На щастя, використання ґаджетів не було пов’язано з порушеннями невербальної комунікації і труднощами в соціальній взаємодії. Фахівці кажуть, що необхідні подальші дослідження.
Все більше спеціалістів у світі визнає
- недоцільність використання гаджетів у дітей до 12 років.
- Вплив електронних приладів на організм, який активно розвивається,
- має більше негативів, аніж позитивів.
- Тривале спілкування дітей з гаджетами призводить до порушень і хвороб.
Тому СЛІД ЧІТКО КОНТРОЛЮВАТИ РЕЖИМ РОБОТИ ДІТЕЙ з ними. Загальний час користування гаджетами (комп’ютером, планшетом, смартфоном) протягом дня складає:
у віці до 6 років – не більше 20 хвилин (і бажано не кожен день),
6–8 років – до 30-40 хвилин,
9–11 років – до години-півтори,
11–18 років – до 2 годин.
ЧИСЛЕННИМИ ДОСЛІДЖЕННЯМ ДОВЕДЕНО НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ ГАДЖЕТІВ НА ОРГАНІЗМ ДИТИНИ: затримку фізичного, психічного і розумового розвитку; пригнічення когнітивної активності (уваги, пам'яті, мислення, мовлення); порушення зору, сну, поведінки, дрібної моторики, навчальної діяльності; зниження здатності до саморегуляції і самоконтролю, викривлення хребта, збудження нервової системи, ожиріння, діабет, агресію, депресію, а також виникнення залежності (цифрової наркоманії).
Часте використання гаджетів сприяє ВИНИКНЕННЮ СТРЕСУ. Збільшення концентрації кортизолу (гормону стресу) спричиняє роздратування, пригнічує активність лобних доль головного мозку – частини, що відповідає за настрій людини. Тривале занурення в цифровий світ викликає особливу перевтому (стан втоми, спустошення і роздратування). ЦЮ ФОРМУ СТРЕСУ НАЗИВАЮТЬ ТЕХНОГЕННИМ ВИСНАЖЕННЯМ МОЗКУ.
Мабуть тому КЕРІВНИКИ, ТАКИХ КОМПАНІЙ ЯК APPLE, EBAY, GOOGLE ОБМЕЖУЮТЬ ЧАС, ЯКИЙ ЇХНІ ДІТИ ПРОВОДЯТЬ ЗА ЕКРАНОМ КОМП’ЮТЕРІВ, ПЛАНШЕТІВ, СМАРТФОНІВ. Вони нерідко відправляють їх вчитись до шкіл, які не мають жодного екрана і використання комп’ютерів в яких заборонено. Чому так? ЩОБ ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ ОРГАНІЗМУ ДІТЕЙ ПОВНОЦІННО ПРИРОДНО РОЗВИНУТИСЬ. Ці батьки добре знають про небезпеку надмірного захоплення дітей гаджетами. Вони також не розуміють, навіщо поспішати, якщо створені ними технології так легко освоїти (майже, як навчитись чистити зуби). Тож нехай дитячий організм активно і повноцінно розвивається, а коли подорослішає – зможе легко користуватися електронною технікою для навчання і роботи.
Діти успадковують розум від матері - вчені
Згідно із недавнім дослідженням, проведеним працівниками Університету Глазго, те, наскільки розумною буде дитина, визначає генетичний спадок матері. І пояснення цьому просте — жінки мають дві Х-хромосоми, які відповідають за інтелект, а чоловіки — одну.
Окрім цього, вчені стверджують, що гени, успадковані від батька, можуть бути автоматично деактивовані.
Лабораторні дослідження, проведені на пацюках, показали, що у піддослідних з надлишковою дозою материнських генів виростає велика голова та мозок, а тіло розвинуте мало. І навпаки — пацюкам з додатковими батьківськими генами притаманне велике тіло, однак мозок залишається малим.
Дослідники ідентифікували клітини, які мали лише материнські чи батьківські гени в 6 різних зонах мозку пацюків та контролювали різні когнітивні функції — від звичок харчування до пам'яті.
Наприклад, клітини з батьківськими генами накопичуються в лімбічній системі мозку, яка відповідає за такі базові навики, як агресія, харчування та секс.
Варто також зауважити, що вчені не виявили ні однієї "батьківської" клітини в корі головного мозку, яка відповідає за когнітивні функції, такі як мислення, пам'ять, планування.
Те, що результати досліджень правильні і для людей, підтвердив інший експеримент, в якому взяли участь майже 13 тисяч людей в віці від 14 до 22 років. Щороку, починаючи з 1994 року, вчені тестували їхні розумові здібності.
Якщо не брати до уваги певні чинники, такі як освіта, раса та соціально-економічний статус, дослідники підтвердили висновок про те, що IQ матері — найкращий визначник інтелекту.
Однак, з іншого боку, науковці стверджують, що генетика — не єдиний чинник, який визначає інтелект: 40-60% інтелекту передається "в спадок", решта залежить від оточення та умов, в яких росте дитина. І в цьому випадку матері теж відіграють дуже важливу роль.
Ще одне дослідження, проведене вченими із Вашингтонського університету, показало, що між матір'ю і дитиною існує міцний зв'язок, який впливає на розвиток деяких зон мозку.
Завдяки ньому дитина почувається в безпеці, а це дозволяє їй впевненіше досліджувати світ. А ще — уважні матері, як правило, допомагають дітям вирішувати проблеми та реалізовувати потенціал.
Однак вчені радять чоловікам не впадати у відчай. Адже є ряд інших генів, які діти успадковують саме від них, що є теж дуже важливим у розвитку потенціалу.
Емоційний зв'язок з батьками допомагає дітям досягти успіху - дослідження
Дослідження показало: учасники, чиї батьки заохочували самостійність, але при цьому залишалися емоційно доступними, краще справлялися із завданнями. Емоційний досвід, набутий нами в дитинстві, впливає на те, як ми будемо регулювати свої емоції в зрілому віці
Турбота і увага батьків позитивно впливають на когнітивний розвиток дітей. Це виявили вчені з Університету Ульма. У їх дослідженні брали участь 27 дітей віком від 4 до 6 років. Дослідники оцінювали якість емоційного зв'язку між матерями і дітьми, або емоційну доступність, передає Мeddaily.ru з посиланням на The Hindustan Times.
Також учасники пройшли тести на виконавчі функції. Ще дітям зробили ЕЕГ. Дослідження показало: учасники, чиї батьки заохочували самостійність, але при цьому залишалися емоційно доступними, краще справлялися із завданнями. Так, емоційна взаємодія з батьками розвиває у дитини важливі навички. Читайте також Самооцінка дитини залежить від глави сім'ї До речі, інше дослідження, проведене в Університеті Ерлангена-Нюрнберга, показало, що продуктивність у дорослому віці залежить від дитячих переживань. Так емоційний досвід, набутий нами в дитинстві, впливає на те, як ми будемо регулювати свої емоції в зрілому віці.
Домашні тварини захищають дітей від тривожного розладу
У дослідженні вчених з Медичного центру Бассет, Університету Оклахоми і Медичної школи Дартмутського коледжу взяли участь 643 дитини у віці 6-7 років. У 370 дітей була собака, а у 273 - ні. Батьки відповіли на питання про тварину, а також про фізичне і психічне здоров'я дітей, пише meddaily.ru з посиланням на Science World Report. Дослідження показало: 12% дітей, у яких вдома жила собака, страждали від тривожного розладу порівняно з 21% дітей без цього домашньої тварини. Так, судячи з усього, собаки знижують ризик тривожного розладу. Правда, можливо, діти, у яких є собаки, спочатку менш тривожні.
Попередні дослідження показали, що взаємодія з собакою сприяє виробленню окситоцину ("гормону кохання"). Крім того, вона знижує рівень гормону стресу - кортизолу. Фахівці припускають: наявність собаки в дитинстві запобігає розвиток серйозних розладів психіки в більш пізньому віці.
Суворі батьки виховують дітей-брехунів – психологи
Психотерапевт Філіппа Перрі вважає, що надто вимогливі батьки створюють атмосферу, в якій діти не почуваються безпечно, коли говорять правду. Свою позицію вона описала для The Daily Mail.
Уся брехня створюється спільно, коли батьки не дозволяють дітям казати правду, а потім звинувачують їх цьому – наполягає експертка.
Коментарі Перрі супроводжують дослідження канадійської психологині Вікторії Телвар, яка провила експеримент для визначення природи дитячої брехні.
Доктор Телвар обрала 2 школи у Західній Африці – одну із вільними правилами та іншу із серйозною системою покарань.
Психологиня грала з учнями у спеціальну гру, де діти визначали, який об'єкт видає певний звук, не бачачи його. Дорослі виходили з кімнати, а після повернення просили розповісти, які речі звучали і чи підглядали учасники під час експерименту.
Доктор Талвар виявила, що у закладах із менш суворим підходом діти говорили правду і брехали приблизно на такому однаковому рівні.
У той час як у закладах із застосуванням покарань, діти одразу починали казати неправду і робили це дуже впевнено.
Філіппа Перрі, аналізуючи дослідження, розповіла: "Школа стала машиною для виховання дуже вправних та ефективних брехунів, оскільки не намагається боротися із цим".
"Якщо дитина бреше просто для того, щоб викрутитися із неприємностей, то ця неправда – не лише її проблема. Вона просто стає співтворцем ситуації, – наголошує Перрі.
Cуворі батьки можуть зробити зі своїх дітей дуже вправних та правдоподібних брехунів. Фото anrymoscow/Depositphotos
Домашня атмосфера створена таким чином, що дитина не почувається безпечно, коли хоче у чомусь зізнатися. Тому не можна карати її за це.
Ми не даємо абсолютно ніякої користі дітям, якщо сваримо їх за брехню. Нам потрібно бути зацікавленішими у тому, яка наша роль у цій ситуації. Але бути жорсткими та суворими – ніяк не допоможе".
